Як проводити соціальні дослідження, які допомагають краще розуміти потреби відвідувачів і відвідувачок культурних заходів? Як розробляти дослідницькі інструменти, які є доступними, зрозумілими та зручними для учасниць і учасників дослідження? Як підготувати їхні паперові й онлайн-версії? Відповіді на ці запитання ми спільно шукали під час майстер-класів, присвячених дослідженню інклюзивності та доступності у сфері культури.
Зустріч мала практичний характер. Учасниці й учасники знайомилися з процесом проведення досліджень — від формулювання дослідницьких проблем і вибору відповідних методів та інструментів до розробки анкет і планування всього дослідницького процесу. Особливу увагу ми приділили тому, як навчати проведення досліджень людей, які займаються громадською діяльністю та волонтерством, але не мають соціологічної освіти.
Ми також обговорювали, що означають доступність та інклюзивність у сфері культури, які потреби можуть мати різні групи аудиторії та яку відповідальність несуть культурні інституції. Ми замислювалися над тим, чи мають дослідження виконувати лише діагностичну функцію, чи передусім ставати відправною точкою для впровадження реальних змін, які підвищують доступність культурних пропозицій.
Майстер-класи стали простором для активних дискусій, обміну досвідом і спільного пошуку рішень. Особливо цінною була залученість людей, які, попри відсутність попереднього досвіду в соціальних дослідженнях, прагнуть здобувати нові компетентності, щоб краще відповідати на потреби своїх місцевих спільнот.
Саме така відкритість до різних поглядів і готовність помічати бар’єри, з якими стикаються інші, є першим кроком до створення культурного середовища, яке буде доступнішим, інклюзивнішим і краще відповідатиме потребам усіх відвідувачів та відвідувачок.
